Ой у лузі червона калина похилилася,
Чогось наша славна Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!
Ми живемо в тривожний, але прекрасний час, у час, коли відроджуються національні традиції, відроджується все те, що було забуте з роками. Кожний народ має свої святині, свої символи, опоетизовані образи дерев, квітів, рослин, птахів, тварин. Є вони і в українців. Калина, верба, тополя, дуб, чорнобривці, мальви, барвінок, червона рута, волошки… Вони віддавна уособлюють красу України, духовну міць її народу, засвідчують любов до рідної землі.
В спеціальній загальноосвітній школі – інтернат № 25 з метою формування в учнів духовної культури, інтересу до національних традицій, розширення знань дітей про калину як символ України, виховання любові до природи, до рідного слова, свого краю 15 березня 2016 року учні 2-х класів під керівництвом педагогів та при їх допомозі і активній участі, підготували та провели загальношкільний виховний захід «Поклонися калині».
Калина – символ мужності й незламності духу в боротьбі за незалежність рідного краю. З піснею про неї запорожці вирушали в далекі походи, а січові стрільці йшли в бій за отчу землю, співаючи «Гей, у лузі червона калина похилилася». Коли ця пісня звучала у виконанні другокласників, то серце кожного переповнювалося безмежною гордістю за наших волелюбних пращурів. Крім цього, глядачі свята мали змогу дізнатися, що калина – неодмінний атрибут народних традицій та звичаїв. Також діти виявилися чудовими знавцями прислів’їв, віршів і пісень про калину.
Свято закінчилося. Ми сподіваємося, що воно надовго залишить в серці кожного неповторний слід, навчить бачити живу душу в пораненій пташці, замуленому джерельці, засохлому від спраги кущі калини, пізнавати загадкове життя довкілля, берегти його як зіницю ока.
Тож будьмо чуйними й добрими, посадімо біля своїх осель калину. Хай цей диво-кущ прикрасить наше обійстя, хай на ньому зів’є соловейко собі гніздечко й співає нам пісню про неподоланність українського народу.
